Чорні ешелони

Ервін Умеров

Травень 1944 року. Молода кримська татарка Джеваїре з маленьким сином на руках вирушає з гірського села до сестри в Сімферополь. Від чоловіка-танкіста давно немає листів. З собою вона бере лише вузлик харчів, бурштинове намисто і родинну реліквію: старовинне срібне сідло, яке понад сто років передають у родині з покоління в покоління. У зруйнованому місті вона знаходить прихисток у кримської циганки, яка сама дивом пережила окупацію. А вночі приходить звістка: вранці весь народ виселяють. Далі — темний вагон для худоби, задуха, хвора дитина і люди, яких везуть невідомо куди. Це твір про ціну людської гідності, коли в людини забрали все, і про те, що навіть у найчорніші дні є ті, хто лишається людиною, і ті, хто перестає нею бути.