РЕЙТИНГ

…знати чужу душу надто важкий тягар для власної душі.

…ночі давали йому відчуття бездумного, отже, справжнього життя, вільного від жодних приписів і вимог, не підлеглого ні розпорядженням, ні звітам.

Кажуть, що життя — базар. Вірно! Кожен має свій крам. Один заробляє на ньому, другий докладає.

Я можу розказати кожен день свого життя, відколи себе памʼятаю… Це страшно — так памʼятати своє життя. Так ніби сам себе вартуєш…

Знаєш, що таке мрія для тих, кому болить? Це прокляття. Але як я мріяла! Чим важче мені було, тим я була щасливіша. Я знала найдивніші світи. Я перебралась на ту зірку, що ввечері сходить, — там надзвичайні сади, тихі струмки, і ніколи не минає тепла осінь. Я мріяла тільки про осінь. І як мене там кохали!..

Я не любила себе так, як інші себе люблять. Але сама собі була надзвичайно близька. Розумієш? Хто себе сам любить, той подвоєний, а можна ще злитися з самим собою... Тоді любити себе не можна, чи краще — ніяк. Але тоді не боїшся себе й своїх думок...

…втілюючись у слові, спогад набуває незнаної ще реальности, в сполученнях звуків він набуває разючої гостроти, далекої від свого тихого існування в мовчазній думці.

… життя — це широкомовна, галаслива лотерея з барвистими афішами, запаморочливими плякатами й досконалою реклямою, що провіщає надзвичайні виграші, делікатно замовчуючи, що на один щасливий білет припадають тисячі порожніх тонісіньких квитків і брати участь у тиражі можна тільки раз.

На жаль…більшість уважає, що досить українцем родитись.

У тебе душа — грифельна дошка: досить пальцем повести, щоб стерти написане.