Гарне питання, Альоно — і найважче. Я безнастанно говорив це молодим, щоб випробовували свою природу. Не з книжок про себе дізнаєшся, а з досвіду: до чого душа тягнеться сама, без примусу? Що робиш і забуваєш про час? Після чого встаєш легший, а не спустошений? Це як компас у кораблі — стрілка сама знає північ, тільки дай їй волю показати. Люди часто шукають не там: дивляться, що показніше, що багатше, що батьки хотять — а треба дивитися, що споріднене. Написав колись: «Не дивись, що вище й нижче, що більш показне й не знатніше, багатше й бідніше, а виглядай те, що тобі споріднене». І ще: не журися, коли не відразу знайдеш — деякі зерна довго лежать у землі, та коли проростуть, уже не зупиниш. А тепер скажи: чи є щось у твоєму житті, до чого руки самі тягнуться — навіть коли ніхто не бачить, навіть коли плати за це нема?