Нижчий дух
Морські люди

Стежка «Хто живе у воді» · зупинка 6 з 6

  1. 1. Водяник
  2. 2. Русалка
  3. 3. Потерчата
  4. 4. Болотяник
  5. 5. Очеретяник
  6. 6. Морські люди

ілюстрація в роботі

Нижчий дух · Вода

Морські люди

Також: мелюзини, мемозини, люзони, сирени

Напівлюди-напівриби, що живуть у морі, складають пісні й співом перевертають кораблі

Властивості

Морські люди — чоловіки й жінки з людським тулубом і риб'ячим хвостом замість ніг. За поширеним переказом, вони постали з фараонового війська, що гналося за євреями й потонуло в Червоному морі; тому вони завжди знають, коли буде кінець світу, і чекають його. Морські жінки дуже вродливі й співають так, що море стихає, а людина може заслухатися навіки; їм приписують усі пісні й казки, які знає народ. Підпливають до кораблів, і якщо їх не відігнати гарматними пострілами, приспають корабельників і перевернуть судно. Гнатюк зауважує, що перекази про них здебільшого книжного походження — з апокрифа про перехід Мойсея через море й західної повісті про Мелюзину.

Де шанували

ВолиньХолмщина й ПідляшшяБерестейщинаГаличинаЛемківщинаЗакарпаттяПряшівщинаМармарощинаБуковинаПоділляПоліссяКиївщинаСіверщинаСлобожанщинаНаддніпрянщинаЗапоріжжяДонеччинаПричорномор'яКримКубаньГуцульщина
Межі: geoBoundaries, © OpenStreetMap contributors (ODbL). Історичні землі поза кордоном і краї традиції — художні контури.

Що варто знати

Гнатюк уважає оповідання про морських людей переважно книжними (апокриф про перехід через Червоне море, західна повість про Мелюзину), хоч і з давньою народною основою.

Версії3

  1. 1872 Чубинський · С. 209, 211

    Проскурівський повіт: «мемозини» — пів риби, пів жінки, з риб'ячим хвостом замість ніг; співають так, що море перестає хвилюватися, а людина може заслухатися навіки. Літинський: «морські люди» живуть у морях, нижня половина в них риб'яча; морські жінки вродливі й мають чарівний голос, їм приписують усі пісні й казки; підпливають до кораблів і, якщо їх не прогнати пострілами, приспають усіх і перевертають корабель. Грубешівський: морські люди постали тоді, коли фараон гнався за євреями в Червоне море, а вода накрила його з військом; вони складають пісні й «перекладають їх на ноти». Ще один запис: уночі виходять на берег і кого зустрінуть — з'їдають.

  2. 1876 Драгоманов · № 2, с. 1 · Запоріжжя

    Олександрівський повіт Катеринославської губернії (записав І. Манжура): спіймали якось морського чоловіка, якого важко спіймати, бо хвостом розрізає будь-яку сіть, як пилою; три дні він сидів у шаплику, зігнувшись і витріщивши очі, на вигляд — чоловік, тільки в лусці й з плавцями, як у риби; а коли випустили в море, то пірнав і виринав, гоготів і бив у долоні, але не говорив.

  3. 1912 Гнатюк · С. XXIX–XXX

    Гнатюк («Морські люди (сирени, люзони, мелюзини)»): за Драгомановим, морські люди — потоплені єгиптяни, що знають, коли буде кінець світу, і бажають його; рибалки якось спіймали морського чоловіка, вкритого лускою, з хвостом, і коли пустили, він радісно пірнав і плескав у долоні. За Шухевичем, у гуцулів люзони — дівчата, що померли до шлюбу, наполовину риби, які на Юрія, Івана й Петра співають над водою пісні, а люди їх підслуховують. Гнатюк уважає ці перекази переважно книжними.

Поруч1

Русалка Утоплена дівчина з кришталевих палат на дні ріки, що на Русальному тижні виходить лоскотати
Стежку пройдено

Джерела3
  • 1872 Павло Чубинський. Труды Этнографическо-статистической экспедиции в Западно-русский край. Т. 1, вып. 1: Верования и суеверия. Загадки и пословицы. Колдовство. Скан ↗
  • 1876 Михайло Драгоманов. Малорусские народные предания и рассказы. Скан ↗
  • 1912 Володимир Гнатюк. Етноґрафічний збірник. Т. 33: Знадоби до української демонольоґії. Т. 2, вип. 1. Скан ↗