Твір 
Інститутка
Інститутка
Ще не в Книжниці
— / 10
Перша соціальна повість в українській літературі — історія кріпачки Устини, яка змалку живе в неволі й стає служницею панночки. За зовнішньою витонченістю та освіченістю молодої пані приховуються жорстокість, свавілля й переконання, що життя кріпаків цілком належить господарям. Коли Устина закохується в Прокопа, її особиста історія переплітається з історією інших селян, змушених терпіти приниження, непосильну працю та насильство. На тлі українського села напередодні скасування кріпацтва розгортається розповідь про людську гідність, любов і прагнення до свободи. Повість присвячена Тарасові Шевченку й стала одним із найвиразніших творів української літератури про життя кріпаків.