Ноель

Ноель-Марія-Стелла де Лячерда і Медина Челі народилася на Волині, але дванадцять років виховувалася в монастирському пансіоні на півдні Франції. У сімнадцять її привозять до Києва: батька вона не впізнає, жодної слов'янської мови не знає, а вдома панує мачуха. Батько нагадує їй про родовий герб і вчить, що її зброя — не сварка, а гідність. Родини в неї немає, є тільки рід. Останній рік перед дорослим життям вона проводить в Інституті шляхетних дівчат, де день розписаний по чвертьгодинах, як в острозі. Тут не можна знати, як насправді вмирали царі, не можна звертатися до імператриці «мадам» і не можна ставити Франческу вище за Беатріче. Ноель не йде за течією: бере на себе чужу провину перед царицею й відмовляється перепрошувати навіть під загрозою виключення. А мову цієї землі вчить не в інституті, а від Марусі, з якою разом росла в бабусиному маєтку. Де коріння людини, яку виростила чужа земля? І чи можна лишитися собою в країні, де найбезпечніше — не хотіти знати? Відповідь ви почуєте від неї самої.