Лариса Сольська

Камерна співачка, чиє ім'я знає все місто, а молодий композитор присвятив їй симфонію. Білява, дотепна, примхлива, вона не терпить банальностей. Шлюб із поважним професором вона без жодної драми називає юридичною фікцією: так живуть жінки її часу, і вона лише констатує факти. Та одного вітряного дня незнайомець із Харкова зупиняє її на вулиці й каже, що впізнав її за музикою. Вона не вірить у такі дива — і все ж не йде геть. Уперше поруч людина, з якою можна сперечатися на рівних. Він доводить, що доба скасувала почуття. Вона чекає, що він скаже одне-єдине слово. Чи можна бути вільною, коли всі довкола йдуть колоною? І що лишається від кохання, якщо ніхто не наважується його назвати? Відповідь ви почуєте від неї самої.