Кость Горобенко

Кость Горобенко виріс у повітовому містечку над Ворсклою, де всі про всіх усе знають. Син дрібного буржуа, у 1917-му він, щойно скінчивши гімназію, виступав на мітингах «за неньку» й очолював повітову філію національного союзу. Коли з міста відходили загони Директорії, він востаннє бачив живою свою наречену Надю. Тепер у його кишені рожевий партбілет Російської комуністичної партії (більшовиків). Він повторює собі: «Я — більшовик», але слово не приживається. Товариші вважають його «несталим», а місто пам'ятає його колишнім. І Горобенко вирішує довести партії й собі, що зрікся всього: батька, нації, «що вигадала тільки бандуру й плахту», навіть спогадів про Надю. Лишається останній крок, від якого не буде вороття. Скільки людина може вбити в собі, щоб стати «новою»? І що від неї лишається, коли вона нарешті доводить свою вірність? Відповідь ви почуєте від нього самого.