Андрій Лаговський

Андрій Лаговський — син неписьменної вдови з містечка Громопіль, яка в листах учила його низенько кланятися вчителям, бо «ласкаве телятко дві матки ссе». Через гімназію й університет він вибивається в люди, живе репетиторством у панів, які платять йому зверхністю, і сам ставить собі діагноз: «гістерик», «стихія, а не людина». Найдужче він боїться побачити в собі те, від чого тікав усе життя, — лакейську душу. Удома все, що він любив, раптом стає чужим: мати запобігає перед громопільськими панями й дає гроші на проценти колишній няньці. А влітку, вже молодим професором математики, він їде до Туапсе з родиною Шмідтів і вперше почувається щасливим — серед друзів, яких любить, як братів, і поруч вродливої грецької вдови Зої, якій дає уроки. Та Андрій вимагає від себе святості й не пробачає собі звичайної людськості, і його коротке літнє щастя розсипається так само швидко, як спалахнуло. Чи можна вирватися з «низів» і не зненавидіти ні їх, ні себе? І де шукати свого місця людині, яка соромиться і рідного дому, і власного серця? Відповідь ви почуєте від нього самого.