Андрій Городовський

Він все прорахував. Крім одного. Йому двадцять дев'ять. Журналіст, колишній інженер, людина плану. Він роками відкладає гроші, щоб на рік зникнути з газети й написати головну працю свого життя. Ще трохи, і мета буде досягнута. Аж раптом у натовпі він бачить жінку. Одну секунду, без імені й майже без обличчя. І цього досить, щоб людина, яка звикла тримати себе в руках, кинула все й почала шукати незнайомку по цілому місту. Що робити, коли контроль, яким ти пишався, раптом дає збій? І чи можна прорахувати те, що не піддається розрахунку? Відповідь ви почуєте від нього самого.