Сергій Світославськийхудожник
Сергій Світославський
1857 — 1931
Народження
13.12.1857Місце народження
Київ
Смерть
19.09.1931
Місце смерті
Київ
Освіта
Московське училище живопису, скульптури та архітектури (1875–1883)
Український маляр-пейзажист і карикатурист. Народився в Києві в родині чиновника, дитинство й юність провів у Москві, де навчався в Московському училищі живопису, скульптури та архітектури. У 1891–1900 роках був членом Товариства пересувних художніх виставок. Повернувшись до Києва, 1905 року заснував власну художню студію, де продовжили навчання понад сорок студентів, відрахованих із Київського художнього училища за участь у заворушеннях; був одним із фундаторів Товариства київських художників. Майстер поетичного пейзажу з тонким кольоритом: дніпровські пороги й розливи Дніпра, воли на ріллі, вітряки в степу, тихі вулички старого Києва й повітових міст. За картину «Дворик» отримав бронзову медаль Всесвітньої виставки в Парижі 1900 року. Малював карикатури для київського сатиричного журналу «Шершень». Наприкінці життя через хворобу очей не міг писати й бідував. Похований на Лук'янівському кладовищі.
Народження
13.12.1857Місце народження
Київ
Смерть
19.09.1931
Місце смерті
Київ
Освіта
Московське училище живопису, скульптури та архітектури (1875–1883)
Український маляр-пейзажист і карикатурист. Народився в Києві в родині чиновника, дитинство й юність провів у Москві, де навчався в Московському училищі живопису, скульптури та архітектури. У 1891–1900 роках був членом Товариства пересувних художніх виставок. Повернувшись до Києва, 1905 року заснував власну художню студію, де продовжили навчання понад сорок студентів, відрахованих із Київського художнього училища за участь у заворушеннях; був одним із фундаторів Товариства київських художників. Майстер поетичного пейзажу з тонким кольоритом: дніпровські пороги й розливи Дніпра, воли на ріллі, вітряки в степу, тихі вулички старого Києва й повітових міст. За картину «Дворик» отримав бронзову медаль Всесвітньої виставки в Парижі 1900 року. Малював карикатури для київського сатиричного журналу «Шершень». Наприкінці життя через хворобу очей не міг писати й бідував. Похований на Лук'янівському кладовищі.
